долучений

ДОЛУ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до долучи́ти.

Пахнув [лист] специфічним духом згірклої помади й носив плямисті сліди поцілунків, не алегоричних, а дійсних, витиснених на листовім папері й долучених до ніжних слів, як ілюстрація (М. Коцюбинський);

Джерела своїх байок Білецький-Носенко виказав сам – у характерній передмові-присвяті, долученій до збірника приказок (М. Зеров);

// долу́чено, безос. пред.

До справи було долучено звіт (О. Авраменко, В. Авраменко).

Значення в інших словниках

1. долучений — долу́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. долучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до долучити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. долучений — Долу́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)