долучений
ДОЛУ́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до долучи́ти.
Пахнув [лист] специфічним духом згірклої помади й носив плямисті сліди поцілунків, не алегоричних, а дійсних, витиснених на листовім папері й долучених до ніжних слів, як ілюстрація (М. Коцюбинський);
Джерела своїх байок Білецький-Носенко виказав сам – у характерній передмові-присвяті, долученій до збірника приказок (М. Зеров);
// долу́чено, безос. пред.
До справи було долучено звіт (О. Авраменко, В. Авраменко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me