долучення

ДОЛУ́ЧЕННЯ, я, с.

Дія за знач. долучи́ти.

Основне правило організації архівних документів потребує, щоб архівний фонд був збережений у своїй цілісності без поділу, вилучення або долучення документів для забезпечення його повної достовірності та інформаційної цінності (з наук.-попул. літ.);

Долучення доказів у справі;

Долучення копії митної декларації.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. долучення — -я, с. Дія за знач. долучити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. долучення — Долу́чення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)