доміциль
ДОМІЦИ́ЛЬ, ю, ч., юр.
1. У праві ряду зарубіжних країн – місце постійного проживання громадянина або місце реєстрації юридичної особи.
Існує декілька видів доміцилів. Є доміциль “завдяки закону”, коли жінка має той же доміциль, що й чоловік, навіть коли вона живе в іншій країні (з наук.-попул. літ.).
2. Місце оплати за векселем, відмінне від місця проживання векселетримача.
У вексельних відношеннях доміциль означає місце оплати за векселем у випадку його доміциляції, яка полягає в тому, що платником за векселем призначається третя особа, звичайно банк (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)