доручитель
ДОРУЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., фін.
Власник векселя, який доручає банкові здійснити операцію з інкасування векселя.
Доручитель підписує в присутності нотаріуса два примірники доручення, з яких перший залишається в нотаріальній конторі, а другий видається доручителю (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)