достеменність
ДОСТЕМЕ́ННІСТЬ, ності, ж., розм.
Абстр. ім. до достеме́нний.
У візантійських джерелах тексти договорів не збереглися зовсім, що й дало підставу для численних суперечок щодо їх походження і достеменності (із журн.);
Про достеменність “Велесової книги” і досі точаться дискусії (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)