достогибелі
ДОСТОГИ́БЕЛІ, присл., розм.
Дуже багато; сила-силенна.
– Пане, там небезпечно!.. – А що? – Вовків достогибелі (Панас Мирний);
– У людей вивільнилось достогибелі часу. Ми не знаємо, куди подітися, чим захопитися (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)