дошкульний
ДОШКУ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який викликає, спричиняє фізичний біль.
Мигнули під сонцем оголені шаблі, засвистіли в повітрі дошкульні нагайки (А. Шиян);
Удари були не дуже дошкульні, але все ж відчутні (М. Руденко).
2. Який сильно діє, глибоко вражає; гострий, їдкий.
Ніщо, кажуть, не буває таке дошкульне і вбивче для ворогів, як сміх (П. Козланюк);
Януш .. знову зареготав, вбачаючи в поведінці Наливайка не тільки дошкульний, але й дотепний жарт (Іван Ле);
// Надто вразливий; слабкий.
Бив [Максим] їх [коней] і по ногах, і по животах. Усе шукав дошкульних місць (Є. Кравченко);
* Образно. Земля була .. дошкульним місцем старого Плачинди (М. Стельмах);
// Який вражає, ображає кого-небудь уїдливими словами (про людину); уїдливий, ущипливий.
Не було більш лихої дівчини на все село, ніж Текля. Гостра, дошкульна, нікому не змовчить, не стерпить (К. Гордієнко).
3. Дуже відчутний, сильний, пронизливий (про холод, вітер, мороз і т. ін.).
Холод став дуже.. дошкульний, аж кусливий (І. Нечуй-Левицький);
З моря дув дошкульний холодний вітер (Ю. Смолич);
Почались дошкульні осінні дощі з вітрами (О. Гуреїв).
Словник української мови (СУМ-20)