дубль
ДУБЛЬ, ч.
1. род. ю, кін. Повторне знімання епізоду в фільмі.
– Дубль перший... – крикнув юнак, дощечку під пахву і пригинцем швидше на берег (В. Нестайко);
Плівка обривається, все починається ніби спочатку, але насправді це другий дубль (Ю. Іздрик);
* Образно. – Трохи сумно, що ніщо не повернеться: ні цей день, ні дзвіночки, ні промені на траві .. Дублів нема, дублів життя не знає (О. Гончар).
2. род. ю, спорт. Запасний склад команди, що є резервом для основної.
– Футболом займусь, – пообiцяв Сергiй поблажливо. – Сьогоднi ж записуюсь у дубль до нашої .. команди. Центральним форвардом, не iнакше! (О. Гончар);
Краще грати за дубль, ніж лише тренуватися. Ігрова практика необхідна кожному футболістові (з газ.).
3. род. ю, спорт. Подвійна перемога.
На чемпіонаті Європи українські легкоатлетки здобули золоту і срібну медалі. Дівчата сказали, що дубль – це чудовий результат для української команди (із журн.);
// У футболі, хокеї – два голи, дві шайби, забиті в одній грі.
Клуб забив дубль у Німеччині, дійшов до фіналу Ліги чемпіонів (з газ.).
4. род. я. Те саме, що дубле́т 1.
Мати дубль ключа.
Словник української мови (СУМ-20)