дубнячок
ДУБНЯЧО́К, чку́, ч.
Зменш.-пестл. до дубня́к.
З переліску знайшов тільки одну шпаринку, з якої далеко видно степ. І то шпаринка давалася тільки з однієї точки, від густого дубнячку (Іван Ле);
Доброчин піднявся з ним на пагорок, порослий досить обрідним дубнячком (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)