дубнячок — Великий тлумачний словник сучасної мови

дубнячок — дубнячо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
дубнячок — ДУБНЯЧО́К, чку́, ч. Зменш.-пестл. до дубня́к. З переліску знайшов тільки одну шпаринку, з якої далеко видно степ. І то шпаринка давалася тільки з однієї точки, від густого дубнячку (Іван Ле); Доброчин піднявся з ним на пагорок, порослий досить обрідним дубнячком (І. Білик). Словник української мови у 20 томах
дубнячок — Дубняк, -ка м. Дубовый лѣсъ. Роскинули тенета, загавкали собаки, коли ж і летять у тенета карасі, окуні, щуки, — так із дубняка й сиплють. ЗОЮР. II. 37. ум. дубнячок. Йшла баба дубнячком. Ном. № 12535. Словник української мови Грінченка