дукарка

ДУКА́РКА, и, ж., розм., заст.

Жін. до дука́р.

Жила дукарка хоч і заможно, проте самотньо (із журн.).

Значення в інших словниках

1. дукарка — дука́рка іменник жіночого роду, істота арх.  Орфографічний словник української мови
2. дукарка — -и. Жін. до дукар.  Великий тлумачний словник сучасної мови