1. Словник української мови у 20 томах

дукарка

ДУКА́РКА, и, ж., розм., заст.

Жін. до дука́р.

Жила дукарка хоч і заможно, проте самотньо (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дукарка — дука́рка іменник жіночого роду, істота арх. Орфографічний словник української мови
  2. дукарка — -и. Жін. до дукар. Великий тлумачний словник сучасної мови