1. Словник української мови у 20 томах

дукиня

ДУКИ́НЯ, і, ж., заст.

Жін. до ду́ка.

Того ж таки дня дукиня явно і славно вирядила пажа .. з листом .. і веліла докладно доповісти про все, як воно там буде (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дукиня — -і, ж., заст. Дружина дуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дукиня — Дуки́ня, -ні, -нею; -ки́ні, -ки́нь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)