дуженний

ДУЖЕ́ННИЙ, а, е, розм., рідко.

Надзвичайно дужий (у 1, 2 знач.).

Якийсь дуженний чоловік, немов лещатами, схопив хлопця за руку (із журн.).

Значення в інших словниках

1. дуженний — дуже́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дуженний — -а, -е. Надзвичайно сильний, потужний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дуженний — див. сильний  Словник синонімів Вусика
4. дуженний — Дуже́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дуженний — Дуженний, -а, -е Очень сильный.  Словник української мови Грінченка