дурко

ДУРКО́, а́, ч., розм.

Те саме, що ду́рень 1.

– Ні, таки ти дурень, Тарасе! Бельбас! Бевзь! .. Дурко! Дуропляс! (П. Куліш);

– Не насмiхайся, Людко. Ти скажеш i забудеш, а я такий дурко, що буду думати над тим, що сказала, або й повiрю (В. Яворівський).

Значення в інших словниках

1. дурко — дурко́ знев., ірон. недотепа, дурень (Лучук) (м, ср, ст)|| = бевзь  Лексикон львівський: поважно і на жарт
2. дурко — див. дурний  Словник синонімів Вусика