душогрійка
ДУШОГРІ́ЙКА, и, ж.
Старовинний жіночий одяг у вигляді короткої теплої кофти, перев. без рукавів.
На свята слобожанські жінки носили душогрійку (безрукавку), пошиту з кольорового ситцю або з шовкової тканини (з наук.-попул. літ.);
На Білопіллі (Сумщина) здавна жінки носили довгі сорочки. Поверх сорочки одягали сарафан, поверх сарафана – душогрійку – короткий і досить широкий одяг (з навч. літ.);
Традиційний одяг росіянок – сарафан, душогрійка, кокошник (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)