Словник української мови у 20 томах

діамагнетик

ДІАМАГНЕ́ТИК, а, ч., фіз.

Речовина, якій власт. негативна магнітна сприйнятливість.

Ідеальний діамагнетик має магнітну сприйнятливість, яка дорівнює мінус одиниці, що приводить до виштовхування магнітного поля з речовини. Ідеальними діамагнетиками є надпровідники (з наук.-попул. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. діамагнетик — діамагне́тик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови