діатриба
ДІАТРИ́БА, и, ж., книжн.
1. Розмірковування на моральну тему.
І він був раб, і батько був рабом, і довелось нелегко їм обом. В порту почавши із соління риби, він був засновник жанру діатриби (Л. Костенко);
Біон Борисфеніт досяг великих успіхів у софічних промовах, багато мандрував, уславився як творець діатриби, головними темами якої були багатство і бідність, життя і смерть, добродійність і вигнання, держава і релігія (з наук. літ.).
2. Гнівне усне або письмове мовлення.
Варто розібратися в нескінченних діатрибах критиків, котрі, висміюючи супротивника, трактували одне й те саме явище під різними, часто діаметрально протилежними кутами зору (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)