діатриба
ДІАТРИ́БА, и, ж., книжн.
1. Розмірковування на моральну тему.
І він був раб, і батько був рабом, і довелось нелегко їм обом. В порту почавши із соління риби, він був засновник жанру діатриби (Л. Костенко);
Біон Борисфеніт досяг великих успіхів у софічних промовах, багато мандрував, уславився як творець діатриби, головними темами якої були багатство і бідність, життя і смерть, добродійність і вигнання, держава і релігія (з наук. літ.).
2. Гнівне усне або письмове мовлення.
Варто розібратися в нескінченних діатрибах критиків, котрі, висміюючи супротивника, трактували одне й те саме явище під різними, часто діаметрально протилежними кутами зору (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- діатриба — Діатри́ба: — сувора, різка критика, памфлет [35] Словник з творів Івана Франка
- діатриба — діатри́ба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- діатриба — -и, ж. 1》 Міркування на моральні теми. 2》 Гнівна звинувачувальна усна або письмова промова, памфлет. Великий тлумачний словник сучасної мови
- діатриба — (грец. diatribē — бесіда, навчання), -и, ж. Різка викривальна промова, що іноді містить напади особистого характеру Довгоголосся діатриб І требні витребені трати. (Т.1, кн.2:137); Це ти, обороно від предковічних довгих діатриб? (П-2:180). Словник поетичної мови Василя Стуса
- діатриба — діатри́ба (від грец. διατριβή – бесіда) різка, сувора критика. Словник іншомовних слів Мельничука