діоксан

ДІОКСА́Н, у, ч., хім.

Циклічний простий ефір.

За екстракційним методом волога вилучається із зразка матеріалу водовбирною рідиною (спирт, діоксан) (з наук. літ.);

Діоксан застосовується в органічній хімії як розчинник (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. діоксан — діокса́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. діоксан — -у, ч. Циклічний простий ефір, що застосовується як розчинник для ацетилцелюлози, смол, каучуків, мінеральних масел тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови