діоксан

діокса́н

-у, ч.

Циклічний простий ефір, що застосовується як розчинник для ацетилцелюлози, смол, каучуків, мінеральних масел тощо.

Значення в інших словниках

1. діоксан — діокса́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. діоксан — ДІОКСА́Н, у, ч., хім. Циклічний простий ефір. За екстракційним методом волога вилучається із зразка матеріалу водовбирною рідиною (спирт, діоксан) (з наук. літ.); Діоксан застосовується в органічній хімії як розчинник (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах