діоксан
ДІОКСА́Н, у, ч., хім.
Циклічний простий ефір.
За екстракційним методом волога вилучається із зразка матеріалу водовбирною рідиною (спирт, діоксан) (з наук. літ.);
Діоксан застосовується в органічній хімії як розчинник (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me