екзегет
ЕКЗЕГЕ́Т, а, ч.
1. книжн. Той, хто пояснює, тлумачить будь-який текст.
Уже стало нормою бути фахівцем із Данте чи Шекспіра, заохочуються наміри залишатися екзегетом одного письменника, скажімо, Вольтера чи Гете (з наук. літ.).
2. іст. У Стародавній Греції – той, хто тлумачив передбачування, закони та звичаї.
У давньогрецькій культурі широко використовувалося передрікання долі – віщунство. Тлумачили, “розшифровували” та інтерпретували віщування оракула екзегети (з наук. літ.).
3. іст. В епоху античності – філолог, який пояснював літературні твори, пізніше – богослов-схоласт, який тлумачив біблійні тексти.
Нотарикон як засіб розкриття таємних сутностей слів широко використовувався в середньовіччі християнськими екзегетами (з наук. літ.);
Смисл висловів у тексті Біблії зашифрований і прихований, тому мета філософа-екзегета полягає в тому, щоб розшифрувати, розкрити і роз'яснити священні письмена (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)