екзегеза

ЕКЗЕГЕ́ЗА, и, ж.

1. Філологічне тлумачення літературних творів, перев. античних.

Екзегеза римських джерел із права в Болонському університеті наприкінці XI ст. виражена в написаних між рядками чи на полях оригіналу коротких примітках або поясненнях до окремих слів (з наук. літ.);

Законодавцем методу екзегези був Філон Александрійський (з наук. літ.).

2. Роз'яснення і тлумачення біблійних текстів.

Герменевтика виникла з кабалістичної та ранньокатолицької екзегези (з наук. літ.);

Суттю середньовічного способу філософування є екзегеза – тлумачення Святого Письма (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. екзегеза — Екзеге́за, ексеге́тика: — розділ богослов'я, який займається роз'ясненням та тлумаченням біблійних текстів [54] — тлумачення текстів, встановлення їх первісного варіанту [46-1;46-2]  Словник з творів Івана Франка
2. екзегеза — екзеге́за іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. екзегеза — -и, ж. 1》 Філологічне тлумачення літературних текстів, перев. античних. 2》 Роз'яснення й тлумачення біблійних текстів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. екзегеза — Тлум. св. письменства  Словник чужослів Павло Штепа
5. екзегеза — екзеге́за (від грец. έξήγησις – викладення, роз’яснення, вказівка) 1. Філологічне тлумачення літературних текстів, переважно античних. 2. Роз’яснення й тлумачення біблійних текстів.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. екзегеза — Екзеге́за, -зи, -зі (гр., ж. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)