екотип
ЕКОТИ́П, у, ч., екол.
Група особин будь-якого виду, що пристосована до існування в певному місці оселення і відрізняється від інших груп особин цього виду спадково закріпленими особливостями.
Еколого-географічний принцип добору пар для гібридизації розвивався одночасно з усвідомленням таких понять, як екотип, адаптація, географічна ізоляція, екологічна ніша (з наук. літ.);
Неоднорідність абіотичних чинників стосовно впливу на особини певної популяції зумовила формування в різних частинах ареалу внутрішньовидових категорій, зокрема підвиди, географічні раси й екотипи (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)