екотип
ЕКОТИ́П, у, ч., екол.
Група особин будь-якого виду, що пристосована до існування в певному місці оселення і відрізняється від інших груп особин цього виду спадково закріпленими особливостями.
Еколого-географічний принцип добору пар для гібридизації розвивався одночасно з усвідомленням таких понять, як екотип, адаптація, географічна ізоляція, екологічна ніша (з наук. літ.);
Неоднорідність абіотичних чинників стосовно впливу на особини певної популяції зумовила формування в різних частинах ареалу внутрішньовидових категорій, зокрема підвиди, географічні раси й екотипи (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- екотип — Група біотипів одного виду, яка характеризується певною комбінацією генів. Словник термінів з агрофітоценології
- екотип — -у, ч. Групи особин будь-якого виду, які пристосовані до існування в певному місці оселення та відрізняються від інших груп особин того самого виду спадково закріпленими особливостями. Великий тлумачний словник сучасної мови
- екотип — екоти́п (від грец. οίκος – дім, середовище і тип) група особин будь-якого виду, які пристосовані до існування в певному місці оселення та відрізняються від інших груп особин того самого виду спадково закріпленими особливостями. Словник іншомовних слів Мельничука