екотип

ЕКОТИ́П, у, ч., екол.

Група особин будь-якого виду, що пристосована до існування в певному місці оселення і відрізняється від інших груп особин цього виду спадково закріпленими особливостями.

Еколого-географічний принцип добору пар для гібридизації розвивався одночасно з усвідомленням таких понять, як екотип, адаптація, географічна ізоляція, екологічна ніша (з наук. літ.);

Неоднорідність абіотичних чинників стосовно впливу на особини певної популяції зумовила формування в різних частинах ареалу внутрішньовидових категорій, зокрема підвиди, географічні раси й екотипи (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. екотип — Група біотипів одного виду, яка характеризується певною комбінацією генів. Словник термінів з агрофітоценології
  2. екотип — -у, ч. Групи особин будь-якого виду, які пристосовані до існування в певному місці оселення та відрізняються від інших груп особин того самого виду спадково закріпленими особливостями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. екотип — екоти́п (від грец. οίκος – дім, середовище і тип) група особин будь-якого виду, які пристосовані до існування в певному місці оселення та відрізняються від інших груп особин того самого виду спадково закріпленими особливостями. Словник іншомовних слів Мельничука