екотип

екоти́п

-у, ч.

Групи особин будь-якого виду, які пристосовані до існування в певному місці оселення та відрізняються від інших груп особин того самого виду спадково закріпленими особливостями.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. екотип — Група біотипів одного виду, яка характеризується певною комбінацією генів. Словник термінів з агрофітоценології
  2. екотип — ЕКОТИ́П, у, ч., екол. Група особин будь-якого виду, що пристосована до існування в певному місці оселення і відрізняється від інших груп особин цього виду спадково закріпленими особливостями. Словник української мови у 20 томах
  3. екотип — екоти́п (від грец. οίκος – дім, середовище і тип) група особин будь-якого виду, які пристосовані до існування в певному місці оселення та відрізняються від інших груп особин того самого виду спадково закріпленими особливостями. Словник іншомовних слів Мельничука