екситон
ЕКСИТО́Н, а, ч., фіз.
Квазічастинка, що відповідає збудженому стану системи електронів у напівпровідниках і діелектриках.
Теорія магнітних екситонів передбачає і пояснює експериментальні результати взаємодії антиферомагнетиків зі світлом у сильних магнітних полях (з наук. літ.);
Екситон був відкритий експериментально у 1951 р. (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)