екстрадиція

ЕКСТРАДИ́ЦІЯ, ї, ж., дипл., юр.

Передача іноземній державі особи, яка порушила закони цієї держави.

Екстрадиція здійснюється виключно на підставі законодавства держав та їхніх міжнародних договорів (з наук. літ.);

Виконання екстрадиції є важливим завданням, покладеним на відповідні підрозділи МВС (із журн.);

У Німеччині набув чинності закон про екстрадицію іноземців, які там засуджені (з газ.).

Значення в інших словниках

1. екстрадиція — екстради́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. екстрадиція — -ї, ж. Видача іншій державі особи, що порушила закони цієї держави, вчинивши злочин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. екстрадиція — Злочинцевидача  Словник чужослів Павло Штепа
4. екстрадиція — екстради́ція (від екс... і лат. traditio – передача) видача іноземній державі особи, що вчинила злочин.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. екстрадиція — Передача злочинця чи підозрюваного у злочині, котрий перебуває на території певної держави, до рук правосуддя тієї країни, на території якої було вчинено злочин.  Універсальний словник-енциклопедія