екстрадиція
ЕКСТРАДИ́ЦІЯ, ї, ж., дипл., юр.
Передача іноземній державі особи, яка порушила закони цієї держави.
Екстрадиція здійснюється виключно на підставі законодавства держав та їхніх міжнародних договорів (з наук. літ.);
Виконання екстрадиції є важливим завданням, покладеним на відповідні підрозділи МВС (із журн.);
У Німеччині набув чинності закон про екстрадицію іноземців, які там засуджені (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- екстрадиція — екстради́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- екстрадиція — -ї, ж. Видача іншій державі особи, що порушила закони цієї держави, вчинивши злочин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- екстрадиція — Злочинцевидача Словник чужослів Павло Штепа
- екстрадиція — екстради́ція (від екс... і лат. traditio – передача) видача іноземній державі особи, що вчинила злочин. Словник іншомовних слів Мельничука
- екстрадиція — Передача злочинця чи підозрюваного у злочині, котрий перебуває на території певної держави, до рук правосуддя тієї країни, на території якої було вчинено злочин. Універсальний словник-енциклопедія