екю
ЕКЮ́¹, невідм., ч. і с.
Старовинна французька золота або срібна монета із зображенням щита, яку карбували в XIII–XVIII ст.
Тому, хто перший проб'ється в козацький стан і укріпиться там, обіцяно сто золотих екю і десять бранок (Ю. Мушкетик);
– Я, сину мій, можу дати вам лише п'ятнадцять екю, свого коня й ті поради, що їх ви оце вислухали (Р. Терещенко, пер. з тв. А. Дюма).
ЕКЮ́², невідм., ч. і с.
Валютна розрахункова одиниця, якою з 1979 р. до запровадження євро в 1999 р. користувалися країни – члени європейської валютної системи.
Грошову одиницю екю запроваджено як центральний елемент європейської монетарної системи для підтримання механізму обмінних курсів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)