електрофон
ЕЛЕКТРОФО́Н, а, ч.
1. Пристрій для відтворення звука з грамофонної платівки, який має підсилювач сигналу та акустику.
До спеціальних технічних засобів навчання належать, зокрема, кіно- й діапроектори, телевізори, відеомагнітофони, електрофони (з наук. літ.).
2. Музичний інструмент, у якому звукові коливання струн сприймаються електричними адаптерами, підсилюються і передаються на динамік (напр., електрогітара) (див. інструме́нт 3).
В електрофонах звук генерується за допомогою електричних коливань (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)