Словник української мови у 20 томах

елімінатор

ЕЛІМІНА́ТОР, а, ч., техн., хім.

Засіб або спосіб видалення чого-небудь; очисник, сепаратор (у 1 знач.).

Пароподібний холодоагент відводиться з випарника через елімінатор рідини (з наук.-техн. літ.);

Після пресування сік надходить на елімінатор грубих частинок (з наук. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. елімінатор — -а, ч.: Елімінатори отрут — антидоти, які виводять отрути з організму.  Великий тлумачний словник сучасної мови