емітер
ЕМІ́ТЕР, а, ч., фіз.
1. Випромінювач.
1948 р. В. Шоклі у своєму першому транзисторному патенті запропонував використати широкозонний емітер (із журн.).
2. Електрод, який є джерелом електронів під впливом зовнішніх чинників (нагрівання, електричного поля і т. ін.).
Електрон, вирваний внаслідок фотоефекту з фотокатода, прискорюється в електричному полі, вдаряється об поверхню першого емітера і вибиває з нього декілька електронів, які рухаються до другого емітера, вдаряються об нього і вибивають ще більше електронів, і т. д. (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)