емітер
ЕМІ́ТЕР, а, ч., фіз.
1. Випромінювач.
1948 р. В. Шоклі у своєму першому транзисторному патенті запропонував використати широкозонний емітер (із журн.).
2. Електрод, який є джерелом електронів під впливом зовнішніх чинників (нагрівання, електричного поля і т. ін.).
Електрон, вирваний внаслідок фотоефекту з фотокатода, прискорюється в електричному полі, вдаряється об поверхню першого емітера і вибиває з нього декілька електронів, які рухаються до другого емітера, вдаряються об нього і вибивають ще більше електронів, і т. д. (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- емітер — емі́тер іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- емітер — Эмиттер — emitter — Emitter — 1) Випромінювач. 2)Електрод, який є джерелом електронів внаслідок його нагрівання, при дії електричного поля тощо. Гірничий енциклопедичний словник
- емітер — -а, ч., спец. 1》 Випромінювач. 2》 Електрод, який є джерелом електронів унаслідок його нагрівання, впливу електричного поля тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- емітер — емі́тер (англ. emitter, від лат. emitto – випускаю, випромінюю) 1. Випромінювач. 2. Електрод, який є джерелом електронів внаслідок нагрівання його, діяння електричного поля тощо. Словник іншомовних слів Мельничука