еозин

ЕОЗИ́Н, у, ч., хім.

Органічний барвник, який одержують синтетично і застосовують для забарвлення біологічних препаратів у різні відтінки червоного кольору та у виробництві лаків, чорнила.

Еозин застосовують як гістологічний барвник (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. еозин — еози́н іменник чоловічого роду органічна сполука  Орфографічний словник української мови
2. еозин — -у, ч. Органічна сполука, синтетичний барвник, порошок червоного кольору. Застосовують у виробництві чорнила, лаків, для забарвлення біологічних препаратів тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. еозин — еози́н (від грец. ηως – ранкова зоря) органічна сполука, синтетичний барвник, порошок червоного кольору. Застосовують у виробництві чорнила, лаків, для забарвлення біологічних препаратів тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука