еозин

еози́н

-у, ч.

Органічна сполука, синтетичний барвник, порошок червоного кольору. Застосовують у виробництві чорнила, лаків, для забарвлення біологічних препаратів тощо.

Значення в інших словниках

1. еозин — еози́н іменник чоловічого роду органічна сполука  Орфографічний словник української мови
2. еозин — ЕОЗИ́Н, у, ч., хім. Органічний барвник, який одержують синтетично і застосовують для забарвлення біологічних препаратів у різні відтінки червоного кольору та у виробництві лаків, чорнила. Еозин застосовують як гістологічний барвник (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. еозин — еози́н (від грец. ηως – ранкова зоря) органічна сполука, синтетичний барвник, порошок червоного кольору. Застосовують у виробництві чорнила, лаків, для забарвлення біологічних препаратів тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука