еозин
ЕОЗИ́Н, у, ч., хім.
Органічний барвник, який одержують синтетично і застосовують для забарвлення біологічних препаратів у різні відтінки червоного кольору та у виробництві лаків, чорнила.
Еозин застосовують як гістологічний барвник (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- еозин — еози́н іменник чоловічого роду органічна сполука Орфографічний словник української мови
- еозин — -у, ч. Органічна сполука, синтетичний барвник, порошок червоного кольору. Застосовують у виробництві чорнила, лаків, для забарвлення біологічних препаратів тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- еозин — еози́н (від грец. ηως – ранкова зоря) органічна сполука, синтетичний барвник, порошок червоного кольору. Застосовують у виробництві чорнила, лаків, для забарвлення біологічних препаратів тощо. Словник іншомовних слів Мельничука