еполетний

ЕПОЛЕ́ТНИЙ, а, е.

Стос. до еполетів.

У цій проклятій Орській [фортеці] він [Т. Шевченко] був відчаївся, зненавидів усе мундирне та еполетне (Василь Шевчук).

Значення в інших словниках

1. еполетний — еполе́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. еполетний — -а, -е. Прикм. до еполет.  Великий тлумачний словник сучасної мови