1. Словник української мови у 20 томах

еполетний

ЕПОЛЕ́ТНИЙ, а, е.

Стос. до еполетів.

У цій проклятій Орській [фортеці] він [Т. Шевченко] був відчаївся, зненавидів усе мундирне та еполетне (Василь Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. еполетний — еполе́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. еполетний — -а, -е. Прикм. до еполет. Великий тлумачний словник сучасної мови