епігенетичність

ЕПІГЕНЕТИ́ЧНІСТЬ, ності, ж., біол., геол.

Властивість і стан за знач. епігенети́чний.

За висотною структурою особини ялиці білої зосереджені у групі до 0,5 м, що свідчить про епігенетичність виду, який добре росте під пологом інших і за таких обставин добре зберігає свою життєвість (з наук. літ.);

Залишаються слабо вивченими генезис золотого зруденіння в ретроградних комплексах, сингенетичність та епігенетичність рудної мінералізації (з наук. літ.).