епістиль
ЕПІ́СТИЛЬ, я, ч., архт.
1. Те саме, що архітра́в.
На колони спиралася поздовжня балка, що творила архітрав, або епістиль, без усяких прикрас (з наук. літ.);
Ширина епістиля внизу, над самою капітеллю, повинна дорівнювати товщині верху колони під капітеллю; верх дорівнює товщині низу стовбура (з наук.-попул. літ.).
2. Ряд ікон, яким прикрашалася вівтарна перешкода (темплон) візантійського храму.
Прикрашена рельєфними зображеннями вівтарна перешкода у храмах Візантії спочатку була невисоким парапетом із центральним входом до вівтаря. Згодом її збагатив епістиль (з наук. літ.);
Епістиль бере початок у XI–XII ст. (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)