ермітаж
ЕРМІТА́Ж, у, ч., заст.
Заміський будинок, парковий павільйон, признач. для усамітнення.
У XVIII ст. для відпочинку, усамітнення і зустрічей з гостями вельможні володарі будували ермітаж – павільйон у стилі бароко, розташований у глибині регулярного саду (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)