еруптивний

ЕРУПТИ́ВНИЙ, а, е.

1. геол. Який має вулканічне походження; вивержений.

Еруптивні породи.

2. астр. Стос. до ерупції (у 1 знач.).

За активністю протуберанці поділяють на спокійні та еруптивні (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. еруптивний — Ерупти́вний: — бурхливий, вибуховий [25] — несподіваний, безладний [XVIII] Тільки високий артистичний такт наказує йому здержувати пориви свого індивідуального чуття, не виявляти їх безпосередньо, в безладній, еруптивній, розчіхраній формі...  Словник з творів Івана Франка
2. еруптивний — ерупти́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. еруптивний — -а, -е. 1》 Вивержений, вулканічного походження. 2》 мед. Такий, що стосується висипу; такий, що характеризується висипом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. еруптивний — ерупти́вний (лат. eruptus, від erumpo – вириваюсь назовні) вивержений, вулканічного походження.  Словник іншомовних слів Мельничука