жакоб
ЖАКО́Б, невідм., ч.
Меблі червоного дерева з оздобленням із бронзи або латуні.
Жакоб першої половини XIX ст. має строгі обриси, тонке латунне оздоблення, м'які спинки та сидіння з гобеленовим оббиттям (із журн.);
// у знач. прикм. Який стосується цих меблів.
Вітальня, яку зайняли три офіцери куреня, була обставлена чудовими старовинними меблями в стилі жакоб (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)