забракувати
ЗАБРАКУВА́ТИ², у́є, безос., чого.
Док. до бракува́ти 1; забракнути.
Здавалося їй, що з усіх боків голками кололи її очі всіх присутніх. Тут у неї й забракувало сміливості (Д. Бузько);
Якось в останні дні перед Новим роком мені забракувало листівок для новорічних привітань (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)