Словник української мови у 20 томах

завбачальник

ЗАВБАЧА́ЛЬНИК, а, ч., рідко.

Те саме, що завба́чник.

Коли кіт Рудь, пухнастий завбачальник, уві сні прикриває лапкою вуха, знаю – бути дощеві (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. завбачальник — завбача́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови