загашник

ЗАГА́ШНИК, а, ч., розм.

Потайне місце, де що-небудь сховано, зберігається; схованка, потайник.

– Запишеш усе, що замовлять на поминки, i витруси загашники своїх годувальників... (В. Яворівський);

Він вихоплює із загашника печатку, штемпелює листа (Ю. Іздрик);

* Образно. Голодний і холодний розпач знову огорнув його душу, і, щоб не думати про сумне, він почав виколупувати із загашників пам'яті полотна художників італійського Відродження... (Г. Тарасюк).

Значення в інших словниках

1. загашник — зага́шник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. загашник — див. прибудова  Словник синонімів Вусика
3. загашник — -а, ч., розм. Потайне місце (де що-небудь сховано, зберігається), тайник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. загашник — А, ч. Схованка. Конкурентів били, топтали, годували наркотиками, катували, допитуючись про «загашники» (Дзеркало тижня).  Словник сучасного українського сленгу