загашник
ЗАГА́ШНИК, а, ч., розм.
Потайне місце, де що-небудь сховано, зберігається; схованка, потайник.
– Запишеш усе, що замовлять на поминки, i витруси загашники своїх годувальників... (В. Яворівський);
Він вихоплює із загашника печатку, штемпелює листа (Ю. Іздрик);
* Образно. Голодний і холодний розпач знову огорнув його душу, і, щоб не думати про сумне, він почав виколупувати із загашників пам'яті полотна художників італійського Відродження... (Г. Тарасюк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- загашник — зага́шник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- загашник — див. прибудова Словник синонімів Вусика
- загашник — -а, ч., розм. Потайне місце (де що-небудь сховано, зберігається), тайник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- загашник — А, ч. Схованка. Конкурентів били, топтали, годували наркотиками, катували, допитуючись про «загашники» (Дзеркало тижня). Словник сучасного українського сленгу